Берлінський бункер став живою хронікою війни Росії проти України
Спуститися в позбавлений вікон підвал берлінського бомбосховища часів Другої світової — вже само по собі моторошне занурення у відчуття того, що означає переживати війну. Але Музей України, що відкрився всередині цього бункера, іде далі: ще на порозі відвідувач бачить себе в прицілі камери російського дрона — за мить до пуску.
«Ми хочемо показати людям щось із фізичної реальності конфлікту», — пояснює Вілянд Ґібель, один із кураторів. «Ця війна відбувається тут і зараз, у Європі, і ігнорувати її — собі на шкоду».
Музей відкрився на четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії. Його створено спільно з Національним військово-історичним музеєм у Києві та бійцями 7-го корпусу швидкого реагування з Покровська. Поруч із понівеченою технікою та знімками руйнувань він документує перебіг вторгнення, його передумови й долі людей, чиє життя воно перекреслило.
«Люди ризикують втомитися від війни», — каже Ґібель. «Це жива, динамічна виставка — вона має струснути, не дати байдужіти».
Єдиний подібний музей поза Україною існує на приватні кошти й працюватиме щонайменше до кінця війни. Ґібель та його колега Енно Ленце заснували Berlin Story Bunker у 2014 році; сам бункер зведено 1942-го і він досі є монолітною частиною міського ландшафту. Куратори регулярно їздять в Україну — везуть допомогу, зокрема бронежилети для дітей, — і повертаються з новими експонатами.
У центрі залу стоїть сріблясто-сірий Fiat Scudo: розбите лобове скло, великий розрив у даху, забризкані кров'ю сидіння. Мікроавтобус евакуював людей похилого віку в Херсоні і возив дітей до лікарень — доки в квітні 2025 року в нього не влучив російський дрон. Загинув 28-річний волонтер Олег Сальник. Відеозапис з дрона, відстежений українською розвідкою в російському Telegram-каналі, засвідчує: мікроавтобус був свідомо обраний ціллю. Закривавлене обличчя Сальника згодом використали в російській пропагандистській зйомці, розмітивши червоними лініями. Його друг Олег Дегусаров, який також був у машині, вижив — але з осколком у шиї.
Зі стелі музею звисають двадцять трофейних російських дронів. Найдешевший — «Молнія» — коштує близько 100 євро і збирається буквально з підручних матеріалів: скотч, жердини, одноразова камера. Таких використовували для скидання гранат на мирних людей.
Найбільша ракета на виставці відтворена в восьми частинах за допомогою 3D-принтера — «бо нам не дозволили ввезти оригінал», пояснює Ленце. Він хотів показати, «наскільки великою є крилата ракета, коли летить на тебе». Поруч — фотографія київського будинку, знищеного такою ракетою: колишній телеведучий, а нині фронтовий репортер Роман Сухан розповідає, що саме так загинув його друг-лікар.
Куратори не приховують своєї позиції. На стіні — гасло «Допомагай або будь мудаком»; виставка безжально таврує апологетів Путіна серед політичної еліти. Ленце і Ґібель отримали широке визнання після того, як у 2023 році домоглися встановлення підбитого танка Т-72 перед посольством Росії в Берліні.
Ганна Маляр, колишній заступник міністра оборони України, яка допомагала у створенні музею, підсумувала лаконічно: «Моя порада Німеччині: що б ви не робили — не позбувайтеся своїх бункерів».
Джерело: Theguardian