Промисловість Німеччини та Євросоюзу критично залежить від дефіцитної сировини — рідкоземельних металів, літію, кобальту, вольфраму. Без них неможливо виробляти ні вітрові турбіни з акумуляторами для енергетичного переходу, ні мікросхеми для техніки, ні ракети з боєприпасами для армій НАТО.
Проблема в тому, що Європа видобуває і переробляє занадто мало цих матеріалів власними силами. Натомість Китай контролює значну частину світових запасів і — що важливіше — переробних потужностей. Це дає Пекіну важіль тиску на ЄС у разі торговельної або геополітичної напруги.
Після ухвалення Закону ЄС про критичну сировину (CRMA) у 2024 році Брюссель намагається диверсифікувати постачання через угоди з африканськими країнами, Канадою та Австралією. Однак замінити китайські переробні потужності за кілька років фізично неможливо.
Для оборонної промисловості Європи ситуація особливо гостра: після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну попит на боєприпаси та зброю різко зріс, а нарощувати виробництво без стабільних поставок сировини неможливо.