Газ — це технологія-міст: чисте паливо для переходу до відновлюваних джерел енергії. Чотири роки після початку російської агресії проти України газовий ринок переживає черговий ціновий шок. Американські компанії скрапленого газу отримують надприбутки, однак навіть вони серйозно занепокоєні поточною ситуацією.
Світ в енергетичній кризі
Кількох тижнів без нафти та газу з Перської затоки виявилося достатньо, щоб ввергнути світ в енергетичну кризу, гіршу за всі попередні разом узяті. Єврокомісія закликає людей працювати вдома та менше подорожувати. Уряд Південної Кореї заохочує коротші душі. У Лаосі діти ходять до школи лише три дні на тиждень. У Таїланді держчиновники приходять до офісів без піджаків, щоб скоротити споживання кондиціонерів. Єгипет закликає магазини та ресторани закриватися раніше.
Фахівець з газового ринку Іра Джозеф із Колумбійського університету в Нью-Йорку впевнений: це не тимчасова ситуація. Країни, що змушені імпортувати природний газ, шукатимуть альтернативи — особливо якщо постачання здійснюється морським шляхом. І значно швидше, ніж раніше. Те, що нині виглядає як благо для американської LNG-промисловості, насправді є прокляттям. Ера скрапленого газу як технології-мосту добігає кінця — передусім в Азії, де його використовують для вироблення електроенергії.
«Бідніші країни — як-от Бангладеш, Пакистан, Таїланд, В'єтнам і частина Індії — вже були змушені субсидувати імпорт», — зазначає Джозеф у подкасті «Wieder was gelernt» телеканалу n-tv. «Нинішній розвиток подій — не добра новина ні для трубопровідного, ні для скрапленого газу».
Катар втрачає клієнтів
Країни, про які говорить експерт, є ключовою опорою для майбутнього зростання попиту на газ. Вони експлуатують численні вугільні електростанції, які прагнули б замінити імпортним скрапленим газом та газовими ТЕС. Саме на них розраховував Катар, розбудовуючи свої колосальні потужності зі зрідження газу.
Відтоді як через іранську війну закрилася Ормузька протока, ціна скрапленого газу на світових енергетичних ринках тимчасово подвоїлася.
Від цього потерпає й Німеччина. Однак різниця в тому, що вона використовує газ лише в пікові моменти для вироблення електроенергії. Навесні та влітку відновлювані джерела енергії домінують у структурі енергоспоживання. Тому шок на ринку електроенергії є менш відчутним, ніж в азійських домогосподарствах. Справжніми постраждалими від іранської війни в Німеччині є промислові підприємства, що залежать від газу у виробничих процесах.
Азійські країни, навпаки, імпортують великі обсяги природного газу морем для вироблення електроенергії. За даними Джозефа, близько 40 відсотків усіх поставок скрапленого газу надходить на газові електростанції. На відміну від промислового сектора, скраплений газ на ринку електроенергії є найдорожчим джерелом і водночас змушений конкурувати з найдешевшими альтернативами.
«Галузь має встановлювати ціну на скраплений газ достатньо низькою, щоб залишатися конкурентоспроможною на ринку електроенергії», — пояснює експерт. «Але вона не може бути надто низькою, адже виробництво та транспортування скрапленого газу — дорогі процеси. Існує мінімальна ціна, яку неможливо порушити. Це парадокс і надзвичайно складне балансування».
Повернення вугілля
Іранська війна дає новий імпульс відновлюваній енергетиці не лише в Європі. Комбінація сонячної енергії, вітру та накопичувачів дає змогу пропонувати дешеву електроенергію і незалежність у всьому світі. Такі країни, як Індонезія, дістають зі шухляди плани масштабного розвитку сонячної генерації — з міркувань енергетичної безпеки.
Втім, у середовищі, де домінують дискусії про безпеку, конкурентоспроможність і доступність, у фокус уваги повертається також вугілля. На відміну від катарського скрапленого газу, вугілля видобувається і в самому азійському регіоні — Австралія, Індонезія та Китай є найбільшими виробниками й наразі не втягнуті у збройний конфлікт.
«Вугілля можна видобувати дешевше. Транспортувати дешевше. Зберігати теж дешевше — врешті-решт, його просто складають у купу», — каже Джозеф. «У всіх відношеннях вугілля — кращий варіант, крім екологічного. Звичайно, це проблема забруднення довкілля та викидів CO₂».
Наскільки відчутно можуть знизитися рахунки за електроенергію внаслідок повернення від газу до вугілля, видно на прикладі США. Сполучені Штати видобувають власний природний газ і є самодостатніми. Місцеві еталонні ціни (Henry Hub) практично не змінилися з початку війни. Для порівняння: скраплений газ після іранського конфлікту тимчасово подорожчав майже вшестеро.
Азія повертається до вугілля
Погляд на найбільш постраждалі країни підтверджує правоту Іри Джозефа. Японський уряд схвалив повноцінну роботу старих малоефективних вугільних електростанцій, щоб пом'якшити енергетичний шок. Південна Корея відклала виведення вугільних ТЕС з експлуатації. Таїланд збільшив виробництво електроенергії на найбільшій вугільній електростанції країни. Індія наказала вугільним станціям працювати на максимальній потужності. Філіппіни планують задіяти свої вугільні електростанції на повну.
На думку енергетичного експерта, ці країни продовжуватимуть купувати скраплений газ, але значно менше, ніж планували у лютому: «Чи це буде на 5, 10 чи 30 відсотків менше — не знаю», — каже Джозеф. «Але подивіться на Пакистан. Ця країна втратила частину поставок скрапленого газу після початку російської агресії проти України і тому скоротила газоспоживання — за рахунок сонячної енергії, вітру та батарей, але також вугілля. Назавжди. Якщо так станеться й в інших країнах, раптово зникне великий попит на скраплений газ».
США виграють, Катар програє
У найближчі тижні чимало урядів переосмислюватимуть поняття «енергетична безпека» та «енергетична незалежність». Це погані новини для Катару. Емірат позиціонував себе як надійний і найдешевший постачальник скрапленого газу — передусім для азійського регіону та країн, що розвиваються. Іранська війна зруйнувала цей імідж. За даними Qatar Energy, ремонт установок зі зрідження газу займе від трьох до п'яти років. Це означає втрату 20 мільярдів доларів річного доходу.
Шукаючи альтернативних постачальників, погляди катарських клієнтів звертаються до Сполучених Штатів. США — найбільший світовий постачальник скрапленого газу, а американські компанії є головними переможцями іранської війни. Курси їхніх акцій зросли за останні тижні, адже вони замінюють Катар і можуть збагатитися на вибухово зрослих світових цінах.
Однак несподіваний грошовий потік не викликає суцільної радості: в рекламних матеріалах американські LNG-компанії обіцяли природний газ за низькими цінами. Нині вони порушують ці обіцянки. Вони також розуміють: надмірно високі ціни відштовхують клієнтів і спрямовують їх до альтернатив — відновлюваних джерел енергії та вугілля. «Ціни викликають занепокоєння і не йдуть на користь нашій галузі», — визнав нещодавно один із американських керівників LNG-компанії на енергетичній конференції в Х'юстоні.
Нові проекти і довгостроковий надлишок
Високі ціни на газ приваблюють оптимістів, які прагнуть отримати свою частку прибутку і просувають нові LNG-проекти. Ця тенденція вже простежується: підприємець із зв'язками в родині Трампа агітує за новий LNG-термінал на Алясці і хоче запустити виробництво раніше конкурентного проекту, що вже будується в найбільшому американському штаті.
Численні африканські країни також залицяються до західних та азійських клієнтів: новий проект у Мозамбіку перебуває в розробці. Між Мавританією та Сенегалом незабаром також мають розпочати зрідження і відправку природного газу. Ангола, Нігерія, Камерун та Габон також залучають невикористані газові запаси.
Усе це означає: у довгостроковій перспективі нинішній дефіцит скрапленого газу може обернутися його надлишком. Катарські установки рано чи пізно відновлять роботу. Чимало нових проектів завершаться інвестиційними руїнами і, можливо, так і не поставлять скраплений газ своїм клієнтам. Тим самим вони лише підтвердять висновок, що стає очевидним після двох енергетичних криз за чотири роки: якщо раніше скраплений газ був дорогим, але надійним ресурсом, то після іранської війни він став дорогим і ненадійним.