Іранська криза: для Росії — економічний шанс чи ілюзія?
Американсько-ізраїльська операція проти Ірану ставить Кремль перед двома перспективами одночасно. Політично — це загроза: втрата ще одного союзника стала б серйозним ударом для Путіна. Іран відіграв ключову роль у підтримці Росії у війні проти України — насамперед постачанням дронів «Шахед» на початку вторгнення, коли Москва ще майже не мала власного виробництва безпілотників. Нині фахівці вважають, що Росія вже здатна виробляти їх самостійно, однак обидві країни розвивали цю зброю у тісній співпраці.
В економічному плані новий конфлікт може обернутися для Москви шансом. Росія гостро потребує коштів для покриття дедалі більших бюджетних проблем — і тут допомогло б подорожчання нафти й газу. Проте торік нафтогазові доходи різко впали: низькі світові ціни та нові американські санкції проти «тіньового флоту» змусили Росію продавати нафту зі значним дисконтом. У певний момент барель Urals коштував приблизно на 30 доларів менше за барель Brent. У січні нафтогазові надходження виявились на 50% нижчими, ніж рік тому, — повернення до рівня кризи COVID-19 2020 року. Схожий результат очікується і за лютий. Своєї ролі додало й те, що Індія під тиском Дональда Трампа скоротила закупівлі в Росії, давши Китаю важіль для вимоги ще більших знижок.
Тепер ситуація змінилася: нафтові та газові ціни різко зросли в очікуванні затримок поставок і скорочення пропозиції. Це може знову зробити Росію привабливим постачальником для Індії та інших великих покупців. За даними Bloomberg, індійські профільні чиновники вже тиснуть на своє зовнішньополітичне відомство, аби здобути від Вашингтона більше свободи дій у закупівлях.
Однак фахівці одностайні: конфлікт повинен тривати довго і супроводжуватися дуже високими цінами, щоб реально поліпшити фінансове становище Москви. Сергій Вакуленко, експерт аналітичного центру Carnegie, заявив виданню Faz: якщо виходити з бюджетного дефіциту близько 67 мільярдів євро цього року, то нафта марки Urals має коштувати близько 100 доларів за барель упродовж дев'яти місяців підряд. Останніми місяцями середня ціна Urals становила лише близько 40 доларів. Навіть у сценарії тривалого конфлікту з ціною понад 100 доларів «суттєво скорочений бюджет навряд чи буде поповнений», — зазначає видання The Bell.
Теоретично енергетичний сектор міг би наростити газовий експорт — як трубопровідний, так і зріджений. Але обидва напрями приносять значно менше коштів, ніж нафта: у грудні Росія заробила на сирій нафті більш ніж утричі більше, ніж на трубопровідному газі, і приблизно вчетверо більше, ніж на ЗПГ. Єдина труба до Китаю — «Сила Сибіру 1» — вже повністю завантажена, а повернення до ринку ЄС наразі видається нереалістичним. Щодо ЗПГ — санкції серйозно обмежили проект Arctic LNG 2: через них Росія не може отримати замовлені в Південній Кореї танкери льодового класу. Нарощення виробництва на менших СПГ-проектах можливе, але не у значних обсягах.
Показово, що економічні чиновники Москви, судячи з усього, не очікували удару по Ірану. Міністр фінансів Антон Сілуанов минулого тижня натякнув на необхідність бюджетних заощаджень, заявивши, що показники «з урахуванням зовнішніх обставин будуть дещо скориговані». Зазвичай про подібні коригування оголошують навесні — але Сілуанов, вочевидь, оцінив ситуацію настільки серйозно, що не захотів чекати. Він також допустив зміну бюджетного правила — зниження цінової межі для нафти Urals, що означатиме спрямування більшої частини нафтових надходжень до Фонду національного добробуту, а не до поточного бюджету.
Джерело: Faz