Добрива в заручниках конфліктів: як Європа долає аграрну залежність
Від України до Ормузької протоки — кожна нова криза боляче б'є по цінах на добрива і оголює вразливість європейського аграрного сектору. Залежність від імпорту підриває продовольчий суверенітет, але вченим є що запропонувати.
Коли у 2022 році Росія вторглася в Україну, Європа раптом усвідомила подвійну вразливість: залежність від російського газу (з якого виробляють аміак — основу мінеральних азотних добрив) і від самих добрив. Чотири роки потому ця залежність нікуди не зникла.
Нинішня напруга навколо Ормузької протоки поки що стосується ЄС лише опосередковано: блокування цього стратегічного маршруту, через який проходить близько 30% світових добрив, насамперед загрожує африканським і азійським імпортерам. Проте наслідки відчуває весь ринок.
ЄС сьогодні змушений купувати за кордоном понад 60% споживаних добрив. За даними консалтингової компанії Carbone 4, Євросоюз використовує 23% світового виробництва добрив — обробляючи при цьому лише 10% сільськогосподарських угідь планети. Кілька країн блоку виробляють мінеральні добрива, але переважно на основі імпортного газу.
Ціна залежності вимірюється у доларах. Наприкінці 2025 року єгипетська сечовина коштувала для Європи на 85% більше, ніж у 2020-му — до початку війни в Україні, за даними Argus Media. Менш ніж за три тижні блокування Ормузу спровокувало новий стрибок: тонна сечовини злетіла з 487,5 до 715 доларів, тобто на 47%. Утім, до пікової позначки понад 1000 доларів у 2022 році ще далеко.
Після запровадження санкцій Європа активно скорочувала газову залежність від Москви: частка російського газу в імпорті впала з 40% у 2021-му до близько 11% у 2024-му (за даними Євростату). З добривами процес іде повільніше — на початку 2025 року Росія все ще постачала чверть усього імпортованого ЄС добрива.
У липні ЄС запровадив прогресивні мита на російські та білоруські азотні добрива: до 2028 року вони сягнуть 95 євро за тонну. Водночас із січня 2026 року набув чинності механізм коригування вуглецевого кордону (МКВК) — вуглецевий збір, покликаний підтримати європейських виробників, змушених дотримуватись суворіших екологічних стандартів. За словами дослідниці Інституту кліматичної економіки I4CE Люсіль Годіссар, цей механізм сприяє «скороченню викидів парникових газів і зміцненню стратегічної незалежності» Європи.
Щоб пом'якшити тиск на аграріїв, Брюссель у лютому призупинив на рік мита на добрива з усіх інших країн-постачальників — США, Єгипту, Марокко.
Попри зростання світового попиту на добрива, Європа рухається у протилежному напрямі. У Франції — провідній аграрній державі ЄС — використання фосфатних і калійних добрив скоротилося вчетверо порівняно з 1990-ми роками, а азотних — приблизно на 30%, нагадує дослідник інституту Inrae Сільвен Пельрен.
Його колега Ґі Рішар окреслює три шляхи подальшого скорочення. Перший — ефективність: вносити правильну дозу у правильний момент із застосуванням сучасного обладнання. Другий — заміщення мінеральних добрив органічними; серед ще мало вивчених варіантів — переробка людської сечі, яка потенційно могла б покривати 10–20% потреб в азоті. Третій і головний — переосмислення самої моделі сільського господарства через розвиток бобових культур: рослин, що фіксують азот із повітря, — від сочевиці й гороху до конюшини та люцерни.
Оскільки нині дві третини використаного азоту йде на відгодівлю худоби, Рішар наполягає на тіснішому поєднанні тваринництва і рослинництва — з активним використанням гною для удобрення ґрунту. Це потребує іншого географічного розподілу виробництва і, зрештою, збалансування раціону харчування на користь рослинних продуктів. Саме тому дослідники Inrae закликають узгодити аграрну і продовольчу політику на рівні ЄС.
Джерело: Bfmtv