У червні 2026 року виповнюється десять років із дня британського референдуму про вихід з Євросоюзу. Серед економістів дискусії про наслідки Brexit давно завершилися: рахунок виставлений, і він чималий.
Обіцяної кампанією «Залишитись» миттєвої рецесії не сталося — і це дало прихильникам виходу привід оголосити прогнозистів шарлатанами. Але довгострокові оцінки виявилися точними. За дослідженням Ніка Блума зі Стенфордського університету, підготовленим для Національного бюро економічних досліджень США, ВВП Великобританії на душу населення сьогодні на 6–8% нижчий, ніж був би без Brexit.
«Статистика цілком чітка: після Brexit Великобританія зростає повільніше, ніж до нього, — сказав Блум. — Стовідсоткової впевненості немає, але я не бачу нічого іншого, що пояснило б цей розрив між Великобританією і рештою».
Фунт, торгівля, інвестиції
Наступного ранку після референдуму фунт обвалився на 10% — найбільше одноденне падіння в його історії. Через десять років валюта так і не відновилася: з майже $1,50 до голосування вона опустилася до $1,34, з €1,31 — до €1,15. Для британських туристів це відчутно.
Слабкий фунт підняв ціни на імпортні товари й спровокував інфляційний шок. Експортери, які зазвичай виграють від дешевої валюти, скористатися ситуацією не змогли: невизначеність щодо майбутніх торгових правил стримувала угоди.
Незалежне Бюджетне бюро відповідальності оцінює загальне скорочення національного доходу в 4% протягом 15 років. Угода про торгівлю та співробітництво, яку Борис Джонсон підписав з Брюсселем, запровадила більше обмежень для товарів, ніж для послуг. Звідси й розрив: товарний експорт загальмував відносно G7, тоді як послуги показали кращі результати. ЄС залишається найбільшим торговим партнером Британії: у 2025 році туди надійшло £385 млрд британського експорту (41% від загального) та £474 млрд імпорту (49%).
Бізнес заморозив інвестиційні плани після 2016 року і розморозив їх лише у 2021–2022-му, коли торгові відносини набули визначеності. За підрахунками Джона Спрингфорда з Centre for European Reform, інвестиції приблизно на 18% нижчі, ніж могли б бути за сценарієм «залишитись», а продуктивність праці — до 4% нижча.
«Brexit — це більше історія стагнації та повільного проколу, а не рецесії та зростання безробіття», — підсумував Спрингфорд.
Зайнятість і зарплати
Безробіття після референдуму впало до мінімумів від 1970-х, але реальна картина складніша. Середні реальні зарплати майже не зростали до пандемічного відновлення і навіть зараз лише на £43 на тиждень вищі, ніж у 2016-му. Серед G7 Великобританія показала найгірший показник відновлення зайнятості після зняття пандемічних обмежень.
Найбільше постраждала молодь: кількість осіб у віці 16–24 роки, які не навчаються, не працюють і не проходять навчання (NEET), перевищила мільйон — рекорд з 2013 року. Блум оцінює: зайнятість у Великобританії на 3–4% нижча, ніж могла б бути.
Міграція і суспільна думка
Парадокс: попри обіцянки скоротити міграцію, після Brexit чистий приплив до Британії різко зріс — до рекордних майже 1 млн осіб за рік до червня 2023-го. Відкладений попит після ковідних обмежень і наплив українських біженців частково пояснюють цю цифру. Але структура змінилася: майже 90% прибулих тепер із країн поза ЄС, а нестача персоналу з Євросоюзу вдарила по будівництву, готельно-ресторанному бізнесу та виробництву. Після посилення контролю чиста міграція скоротилася до 171 000 минулого року.
Суспільне ставлення до Brexit за десятиліття також перевернулося. Опитування YouGov показує: 70% британців підтримують тісніші відносини з ЄС, 56% проголосували б за повторний вступ. Найсильніша підтримка — серед виборців «зелених» і лейбористів; 83% прихильників Reform UK Найджела Фараджа — проти.
Чарлі Бін, колишній заступний керуючий Банком Англії, який рецензував прогнози Казначейства, підсумував коротко: «Ми бідніші, ніж могли б бути».