Індія та Китай — одні з найбільших економік Азії — стикаються з дефіцитом пропозиції для покриття своїх енергетичних потреб на тлі триваючого конфлікту на Близькому Сході. Найбільші імпортери сирої нафти в Азії досі вдавалися до альтернативних схем постачання, аби пом'якшити наслідки понад семи тижнів конфлікту, який порушив торгівлю через Ормузьку протоку. Це допомогло захистити не лише їхні власні економіки, а й економіки інших регіональних покупців, які конкурують за поставки.
Однак цей буфер починає танути. Щоб подолати незвично гостре енергетичне потрясіння, Китай та Індія розглянули кілька варіантів, зокрема прямі домовленості з Іраном та використання партій сирої нафти з Росії та Ірану, що вже перебувають у морі. Проте ці плавучі резерви неухильно скорочуються, повідомляє Bloomberg. Водночас рух через Ормузьку протоку фактично зупинився: навіть судна, що працюють в умовах санкцій для незалежних китайських НПЗ, виявляють небажання кидати виклик американській морській блокаді.
Індія вразливіша за Китай
З двох країн Індія перебуває у вразливішому становищі. Вона значною мірою залежить від регіону Перської затоки не лише щодо сирої нафти, а й щодо зрідженого нафтового газу, що використовується в домогосподарствах. Маючи обмежені резервні запаси, третій за величиною імпортер нафти у світі збільшив закупівлі у Росії, аби закрити цю прогалину, скориставшись американськими виключеннями. Закупівлі індійської сторони російської сирої нафти наразі близькі до максимумів, зафіксованих приблизно у червні 2023 року.
Нафтопереробні компанії вказують, що мають достатні запаси на наступний місяць, однак ціни вже не відображають рівні знижок, що спостерігалися в роки після початку конфлікту в Україні. Обсяг сирої нафти в транзиті швидко скорочується. У середині лютого плавучі сховища містили близько 20 мільйонів барелів російської нафти, доступної для купівлі. З тих пір цей показник різко впав — до менш ніж 5 мільйонів барелів, повідомляє Ануп Сінґх з Oil Brokerage Ltd. Оцінки Vortexa Ltd свідчать про ще менший обсяг — близько 3 мільйонів барелів.
Раніше Індія забезпечила безперебійний рух партій ЗНГ та інших вантажів через Ормузьку протоку завдяки двосторонній домовленості з Іраном. Однак після неспокійних вихідних, під час яких два індійські судна зазнали атак при спробі пройти цим маршрутом, Нью-Делі викликав посла Тегерана та тимчасово призупинив плани відправки порожніх суден до Перської затоки для завантаження. «Це питання було порушено перед Іраном у жорстких висловлюваннях», — заявив речник МЗС Рандгір Джейсвал.
Уряд може вдатися до заходів з обмеження експорту, вважає Ануп Сінґх. Подібні кроки вже було здійснено в Китаї та на інших ринках, навіть поки Індія намагається підтримувати роботу НПЗ та задовольняти внутрішній попит.
Китай у кращому становищі, але також відчуває тиск
Китай перебуває у відносно кращому становищі завдяки давній увазі до енергетичної безпеки, значним резервам понад 1 мільярд барелів та своїй позиції найбільшого споживача у світі. Менші економіки ризикують бути витісненими більшими покупцями, хоча навіть Пекін починає відчувати тиск зростаючих цін на тлі скорочення пропозиції.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, відсутність потоків через Ормузьку протоку призвела до падіння світової пропозиції на 10% минулого місяця. Державні нафтопереробні підприємства вже розпочали скорочення обсягів виробництва. Оскільки іранські поставки більше не користуються виключеннями через блокаду з боку США, тиск посилюється й на незалежних китайських переробників нафти — так звані teapots, або «чайники». Ці гравці, на яких припадає майже п'ята частина нафтопереробних потужностей Китаю, нині борються одночасно зі скороченням пропозиції та зростанням витрат.
Ксав'є Тан, старший аналітик Vortexa Ltd, зазначив, що обсяги іранської сирої нафти в транзиті, ймовірно, скорочуватимуться в міру того, як американська блокада порушує раніше стабільний потік — «хоча й не стрімкими темпами». За даними Vortexa, Іран наразі має близько 160 мільйонів барелів нафти «на воді» — лише трохи нижче рівнів лютого до початку війни. Попри відносно значний обсяг, вищі ціни на російську нафту підняли й котирування іранських сортів: знижки на ESPO та іранську нафту перетворилися на премії, оскільки покупці шукають альтернативи близькосхідним поставкам.
Посилення Вашингтоном вторинних санкцій створює додатковий тиск на незалежних переробників, від яких залежить підтримання видобутку. «Уся Азія стикається з вкрай обмеженими поставками нафти, — підсумував Ануп Сінґх з Oil Brokerage Ltd. — З кожним днем, що минає, ця війна завдає шкоди дедалі більшій кількості країн, не оминаючи нікого».