Ядерні угоди і кадровий захист: як Європа готується до президентства Ле Пен
Більш ніж за рік до президентських виборів Франція стала епіцентром тривоги для всього континенту. Перспектива приходу до влади Марін Ле Пен або її протеже Жордана Барделли змушує стратегів у Брюсселі, Берліні та Києві методично шукати страхові рішення — тихо й без публічних заяв.
Вісім європейських партнерів, серед яких ядерна Велика Британія та сім без'ядерних держав, розпочали переговори про входження під французьке «передове ядерне стримування». Вони братимуть участь у французьких ядерних навчаннях і спільно працюватимуть над системами раннього попередження, протиповітряною обороною та далекобійними ракетами. Це також страховка від непередбачуваного президентства Дональда Трампа і стратегічного відходу США від Європи.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц пообіцяв конкретні кроки разом із Францією до кінця року: створити керівну групу з ядерної стратегії та забезпечити участь Берліна у французьких ядерних навчаннях. Для країни, яка десятиліттями покладалася виключно на ядерний захист НАТО, це — безпрецедентний стрибок. Паралельно деякі скандинавські та польські політики вже розмірковують про «ядерну самодостатність» незалежно від Парижа.
Ультраправе «Національне об'єднання» наполягає, що французький ядерний потенціал є суто національним і не підлягає спільному використанню. Партія також виступає проти вільної торгівлі та прикордонного контролю всередині ЄС і рішуче заперечує подальше розширення блоку. Саме тому Зеленський і найактивніші прихильники України так наполегливо домагаються вступу Києва до ЄС у 2027 році — поки «вікно» не зачинилося. За Конституцією Франції розширення блоку підлягає схваленню на референдумі, якщо тільки його не підтримають три п'ятих обох палат парламенту — що за нинішніх умов вкрай малоймовірно.
Позбавлений права балотуватися на третій термін, Макрон першим розпочав власне хеджування. Він призначив 40-річну центристку Амелі де Монтшален головою Рахункового суду — посада фактично довічна, яку та теоретично може обіймати майже 30 років. Аналогічні кадрові маневри тривають у ЄЦБ та Банку Франції: президент Лагард планує достроково піти у відставку, звільнивши Макрону вісімрічну вакансію у виконавчій раді банку, а голова Банку Франції Вільруа де Гало оголосив про відхід раніше строку.
«Він методично встановлює запобіжники», — зазначив один із прибічників президента. «Всі президенти нагороджували своїх людей теплими місцями, але цього разу все інакше — через ризики, які стоять перед нами».
На бюджетному фронті Барделла вже пообіцяв вирушити до Брюсселя і вимагати знижки у €2 млрд із щорічного французького внеску — в дусі Маргарет Тетчер 1980-х. Саме тому Кіпр та Ірландія, що головують у Раді ЄС, прагнуть закріпити бюджетну угоду на 2028–2034 роки до президентських виборів у Франції.
Джерело: Theguardian