Велика Британія: менше допомоги, але розумніше
Державний секретар у справах закордонних Іветт Купер виступила з програмною статтею напередодні перегляду британської політики міжнародного розвитку. За її словами, сучасний світ переживає безпрецедентний рівень нестабільності: регіональний конфлікт охоплює Близький Схід, іранський режим намагається взяти під контроль Ормузьку протоку, а в Лівані наростає нова гуманітарна катастрофа — і все це на тлі криз в Україні, Газі та Судані.
Британські винищувачі вже беруть участь в оборонних операціях на Близькому Сході, авіаносна ударна група готується до розгортання в Арктиці, а спецслужби ведуть постійну боротьбу з кібератаками та державними загрозами. У відповідь уряд вирішив нарощувати оборонні видатки найвищими темпами з часів холодної війни — коштом тимчасового скорочення бюджету зовнішньої допомоги на найближчі три роки.
Купер наполягає: попри скорочення, Британія не відмовиться від міжнародного розвитку як стратегічного пріоритету. На відміну від опозиційних партій, які готові повністю згорнути програми допомоги, лейбористський уряд вважає їх невід'ємною частиною як британських цінностей, так і національного інтересу.
Новий підхід будується на п'яти принципах. По-перше — чіткіша пріоритизація: захист підтримки для Судану, Палестини, України та Лівану як найгостріших гуманітарних криз. По-друге — фокус на доведено ефективних напрямах: партнерство з Альянсом із вакцинації Gavi та кліматичні програми. По-третє — залучення приватного капіталу через державну установу British International Investment і тиск на міжнародні банки розвитку щодо збільшення інвестицій у крихких державах.
По-четверте — відмова від патерналізму на користь партнерства: замість прямого надання послуг — передача експертизи та допомога країнам у розбудові власного потенціалу. По-п'яте — збереження фінансування програм підтримки жінок і дівчат та Всесвітньої служби BBC, навіть коли інші донори від цього відмовляються.
«Нестабільність не залишається за кордоном, — підсумовує Купер. — Наш світ змінився, але наші цінності — ні».
Джерело: Theguardian