Переговори в Женеві: для України — війна, для Трампа — трильйони
Москва використовує переговори, щоб залицятися до Вашингтона — навіть із абсурдними бізнес-ідеями. Зеленський реагує емоційно.
Надзвичайно емоційним сплеском реакції на перебіг і результати останніх переговорів у Женеві відповів президент Зеленський. «Мені не потрібне жодне лайно з історії, щоб закінчити цю війну й перейти до дипломатії», — написав він у мережі X. «Це лише тактика затягування. Я прочитав стільки ж книжок з історії, що й Путін, — і багато чого навчився».
Він знає про Росію більше, ніж Путін про Україну, підкреслив Зеленський — який до приходу в політику здобув широку популярність у Росії як актор і ведучий, зокрема вів новорічний гала-концерт на російському держтелебаченні, де йому аплодував нинішній воєнний пропагандист Путіна Владімір Соловйов.
Путін бував в Україні рідко і то лише у великих містах, зазначив Зеленський. Він сам їздив навіть у маленькі містечка — «від півночі до півдня, скрізь. Я знаю їхній менталітет». Росіяни вирішили, що їм потрібен «новий цар» — це їхня справа, але для України йдеться про безпеку. «Проти нас ведеться велика війна, це питання нашого життя».
Росія лишається на своїх позиціях
Другий раунд переговорів у середу перервано вже після двох годин. Рустем Умєров, міністр оборони та голова переговорної делегації України, обмежився розмитими словами про «прогрес», не наводячи деталей. Українська делегація, за чутками, знову була знесилена від лекцій з історії, які читав російський переговорник Владімір Медінський.
Культурний радник Путіна написав бестселери про «міфи», за допомогою яких Захід нібито завжди прагнув принизити Росію, і очолює неоімперіальне «Російське військово-історичне товариство», що романтизує диктатора Сталіна. В Україні такий стиль ведення переговорів сприймають як зволікання: Росія справляє на американців враження готовності до діалогу, не роблячи жодних реальних кроків.
Кремль продовжує дотримуватися своєї лінії: вести агресивну війну, не відступати від максималістських вимог Путіна, залицятися до Трампа й критикувати європейців. Офіційно Медінський у Женеві обмежився заявою, що переговори були «важкими, але предметними». Заступник міністра закордонних справ Олександр Грушко відхилив «заклики європейців, щоб їх допустили до переговорного столу» і підхопив путінський наратив, де ці країни зображуються підпалювачами війни. Для Москви єдиними прийнятними партнерами залишаються американці — від яких вона очікує кроків, вигідних для воєнних цілей Путіна.
Дмітрієв — на гачок для Трампа
Попри це, Київ не закривається від подальших переговорів. За словами Зеленського, нова зустріч відбудеться у Швейцарії, і Україна «безумовно» візьме в ній участь. Водночас він підтвердив: Україна не поступиться жодною територією й не виведе військ із регіонів, які нині контролює, включно з Донбасом. «Ми маємо розуміти: Донбас — частина нашої незалежності. Йдеться не лише про землі. Йдеться про людей».
Кремлівська мета — переконати Трампа, що не Путін, а Зеленський і його європейські союзники винні в тому, що кінця війни не видно. Для цього Росія використовує двосторонні російсько-американські переговори, розпочаті 2025 року і покликані доповнити тристоронні зустрічі.
Людиною Путіна для цього є Кирило Дмітрієв — людина з американською освітою, керівник Державного інвестиційного фонду (РДІФ), який виглядає як бізнес-менеджер, але є таким само вбудованим у путінський апарат чиновником, як і всі інші. Дмітрієв перебував і в Женеві, раніше — в Абу-Дабі, часто їздить до США, а коли емісари Трампа приїжджають до Росії, він зустрічає їх в аеропорту і веде вечеряти. Його роль — приваблювати Трампа економічними ідеями, хай і такими абсурдними, як тунель під Беринговою протокою між Росією та Аляскою.
«Потенціал понад 14 трильйонів доларів»
Через Дмітрієва Москва вплинула ще й на проєкт «мирного плану» Трампа. Зеленський заявив, що Росія пообіцяла США в «пакеті Дмітрієва» угоди на 12 трильйонів доларів у разі пом'якшення санкцій — це приблизно в шість разів більше за ВВП Росії. Перебільшення покликане привернути увагу Трампа, писав The Economist.
У мережі X Дмітрієв назвав матеріал журналу «фейком», але стверджував, що «потенціал американсько-російських проєктів» складає навіть «понад 14 трильйонів доларів». При цьому FAZ зазначає: наближені до Трампа особи можуть забезпечити собі особисто вигідні угоди в Росії. Цитується вашингтонський «інсайдер»: деякі з них обговорювали з кремлівськими емісарами місця в наглядових радах російських компаній. Будівельні та трубопровідні проєкти здатні наповнити чиїсь кишені.
Джерело: FAZ