Запаси перехоплювачів тануть: чи витримають США тривалу війну з Іраном
США та Ізраїль розпочали операцію «Епічна лють» (Operation Epic Fury), завдавши ударів по іранському керівництву та військових об'єктах. Тривалість кампанії залишається невизначеною, однак за лаштунками наростає тривога: запаси ракет-перехоплювачів, необхідних для захисту американських баз від відплати Ірану, виснажені до критичного рівня.
Чинні та колишні посадовці Пентагону застерігають: якщо обмежений кількаденний удар є здійсненним, то підтримання ширшої конфронтації — з потенційно сотнями вхідних ракет — це завдання зовсім іншого порядку складності. Стратегічна дилема полягає в тому, що системи ППО, необхідні для захисту американських баз, водночас виснажуються через постачання Україні та прикриття Ізраїлю.
Іран вже завдав відповідних ударів поблизу американських позицій у Бахрейні, Катарі, ОАЕ, Кувейті та Йорданії — кілька приймаючих урядів повідомили про перехоплення вхідних снарядів. Станом на суботу загиблих серед американських військовослужбовців не зафіксовано.
Масштаб проблеми з запасами вражає. Під час ірансько-ізраїльського конфлікту в червні 2025 року американські сили витратили понад 150 перехоплювачів системи THAAD — близько чверті від усього світового запасу. Поповнення таких систем може зайняти понад рік: виробничі лінії оптимізовані під мирний час і не можуть бути прискорені миттєво. США виробляють лише 600–650 ракет Patriot PAC-3 MSE на рік — обсяг, який у високоінтенсивному конфлікті може бути вичерпаний за лічені тижні.
«Проблема полягатиме у захисній зброї — Patriot, SM-3 та ізраїльській системі Arrow», — заявив генерал у відставці Чарльз Волд, колишній заступник командувача Європейського командування США. — «Засобів оборони ніколи не буває достатньо».
Ізраїльський оборонний аналітик Ехуд Ейлам підкреслює: «Існує межа кількості ракет THAAD, які можна використати. Це не системи, які можна відтворити за ніч». За оцінками, Іран має від 1 500 до 2 000 балістичних ракет, а також дрони й ракети меншої дальності, здатні вражати американські бази та енергетичну інфраструктуру Перської затоки.
Стратегічний горизонт виходить далеко за межі Близького Сходу. Приблизно п'ята частина світового нафтопостачання проходить через Ормузьку протоку, і навіть часткове порушення здатне різко підняти глобальні енергетичні ринки. Водночас Китай залишається головним довгостроковим суперником, а затяжний конфлікт відволікатиме морські активи та системи ПРО, які стратеги мають враховувати у можливих сценаріях навколо Тайваню чи Північної Кореї.
Волд застерігає від надмірного оптимізму, що виник після успішних обмежених операцій — у Венесуелі та під час 12-денного конфлікту з Іраном влітку 2025 року: «Не можна допускати, щоб люди ставали настільки впевненими, що перестають зважати на ризики. Це не буде таким чистим і прямолінійним». За його словами, бомбардування Ірану не призведе до зміни режиму — авіаудари можуть послабити потенціал, але не гарантують стабільного політичного результату.
«Щойно ця машина зрушить з місця — все, що відбудеться далі, буде на вашій совісті», — підсумував один із колишніх посадовців, підкресливши, що ракети та дії проксі-сил здатні швидко перетворити обмежений удар на масштабний регіональний конфлікт.
Джерело: Foxnews