Росія 18 разів порушила повітряний простір НАТО лише у 2025 році — зростання на 200%, що сигналізує про небезпечний зсув
Російські літаки, дрони та ракети десятки разів порушували повітряний простір НАТО з початку повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року.
Кожен окремий інцидент може здаватися незначним: то тут впав дрон, то там відбулось коротке вторгнення винищувача, то ракету виявили вже після факту.
Але разом узяті цифри свідчать про набагато тривожнішу картину.
Систематичний огляд порушень Росією повітряного простору держав — членів НАТО з 2022 по кінець 2025 року виявляє не просто зростання, а різке прискорення, що супроводжується підвищенням тяжкості інцидентів та розширенням їхньої географії. Лише у 2025 році члени НАТО зафіксували 18 підтверджених порушень повітряного простору Росією — утричі більше, ніж у 2024-му, і більше половини від усіх інцидентів за чотири роки. Це не поступова ескалація: це різка зміна.
Темп зростає
У 2022–2024 роках кількість порушень зростала поступово, але помірно: 4 інциденти у 2022-му, 5 — у 2023-му і 6 — у 2024-му. У 2025 році кількість різко стрибнула з 6 до 18 — зростання на 200% за один рік. Станом на 18 лютого 2026 року зафіксовано щонайменше ще два нових порушення.
Це різке зростання переконливо свідчить про те, що порушення Росією повітряного простору НАТО більше не є епізодичними побічними наслідками війни в Україні, а є частиною стійкої моделі тиску, спрямованого на сам Альянс.
Змінився і характер інцидентів. У 2022 році всі чотири порушення були маломасштабними: короткі вторгнення російських винищувачів у повітряний простір Швеції, падіння розвідувального дрона «Орлан-10» у Румунії та пізніше виявлення російської крилатої ракети в Польщі.
До 2023 року порушення стали частішими. Румунія сама по собі зазнала кількох вторгнень дронів і виявлень уламків впродовж кількох місяців, що нерідко призводило до підйому винищувачів на перехоплення. Перехід до інцидентів вищої інтенсивності чіткіше позначився у 2024 році: крилата ракета перетнула повітряний простір Польщі, дрони кілька ночей поспіль входили в Румунію, а один упав глибоко на території Латвії.
А потім настав 2025 рік. З 18 зафіксованих того року порушень чітка більшість кваліфікується як події підвищеної тяжкості:
- Російський дрон проник майже на 100 км вглиб польської території і впав поблизу Осіни, не виявленим радарами завчасно.
- Дрон перебував у повітряному просторі Румунії близько чотирьох годин, перетинаючи кілька повітів, і впав у Васлуї.
- Масований рій із 21 дрона над Польщею 9–10 вересня змусив закрити великі цивільні аеропорти у Варшаві, Ряшеві та Любліні.
- Російські перехоплювачі МіГ-31 пролетіли над Естонією близько 12 хвилин із вимкненими транспондерами.
- У жовтні російський винищувач Су-30 у супроводі літака-заправника Іл-78 порушив повітряний простір Литви — недвозначний сигнал про витривалість і навмисне планування місії.
- У грудні підозрювані російські дрони були збиті і виявлені в Туреччині кілька разів.
- 4 грудня 2025 року п'ять дронів пролетіли над французькою військово-морською базою Іль-Лонг — місцем базування балістичних ракетних підводних човнів. Французький персонал відкрив вогонь по підозрюваних російських дронах.
- На Різдво польські винищувачі перехопили російський розвідувальний літак над Балтійським морем.
Тактика «сірої зони»
Розширилась і географія. У 2022 році порушення зачепили трьох членів НАТО. До 2025 року їхня кількість зросла до шести: Румунія, Польща, Естонія, Литва, Туреччина та Франція — охоплюючи одночасно Чорноморський регіон, балтійські країни та Західну Європу.
Це розширення підриває версію про те, що інциденти є локальними випадковостями. Натомість вони нагадують розподілену модель того, як Росія зондує східний і південний фланги НАТО та його стратегічне ядро.
Політична реакція НАТО відображає це зрушення. Вперше з початку війни держави-члени вдалися до статті 4 Північноатлантичного договору. Польща зробила це після рою дронів у вересні 2025 року; Естонія — після вторгнення МіГ-31 пізніше того ж місяця. За попередні три роки разом узяті такого жодного разу не відбувалося.
Перевірка рішучості НАТО
Зі стратегічного погляду небезпека полягає не в окремому порушенні, а в їхньому кумулятивному ефекті. Вторгнення в повітряний простір перебуває у «сірій зоні» між миром і відкритим конфліктом. Вони накладають оперативні та психологічні витрати, перевіряють системи ППО і дають цінну розвідку щодо порогів виявлення та часу реагування НАТО — залишаючись при цьому нижче правового порогу збройного нападу.
Дані за 2025 рік і початок 2026 року свідчать про те, що ця активність у «сірій зоні» різко посилилась. Триразове зростання за один рік у поєднанні зі зміщенням у бік глибших, триваліших і більш руйнівних інцидентів на кількох театрах вказує на навмисну кампанію, а не на випадковий побічний ефект.
Для НАТО висновок очевидний: моніторингу окремих інцидентів більше недостатньо. Тепер важливе значення мають темп прискорення, профіль тяжкості та географічне розсіювання порушень. Найбільший виклик для Альянсу — не відреагувати на одне драматичне порушення, а керувати наростаючим тиском багатьох менших — кожне з яких точно відкалібровано для перевірки рішучості без ризику відкритого конфлікту.
Джерело: The Conversation