Дрони-перехоплювачі: як Україна торгує бойовим досвідом заради «Патріотів»
Поки війна на Близькому Сході виснажує запаси дорогих американських ракет, Україна намагається перетворити воєнне нововведення — дешеві дрони-перехоплювачі для знищення російських ударних безпілотників — на геополітичний важіль.
Нині одна з провідних у світі держав-виробників таких систем, Україна пропонує свій досвід Сполученим Штатам і партнерам у Перській затоці — в обмін на надсучасну зброю, яку вона не в змозі виробляти самостійно. Насамперед — ракети «Патріот».
Коли чотири роки тому Росія розпочала повномасштабне вторгнення, вітчизняна оборонна промисловість України була слабкою. Вимушена нарощувати потенціал заради виживання, вона швидко побудувала ціле оборонне виробництво, зосереджене навколо дешевих дронів — зокрема розроблених спеціально для протидії іранським «Шахедам», якими Росія тепер атакує Україну сотнями щоночі.
Проблема «Патріота»
Держави Перської затоки витрачають запаси дорогих ракет «Патріот», збиваючи значно дешевші іранські «Шахеди». Один такий дрон коштує близько $30 000. Одна перехоплювальна ракета PAC-3 MSE для «Патріота» — мільйони доларів.
Lockheed Martin повідомила про рекордний випуск 600 перехоплювачів PAC-3 MSE протягом усього 2025 року. Зеленський при цьому заявив, що країни Близького Сходу витратили понад 800 таких ракет лише за три дні — більше, ніж Україна мала в резерві за всі чотири роки війни.
Щоб протистояти «Шахедам», Київ розробив дрони-перехоплювачі вартістю від $1 000 до $2 000 — і перевів їх від прототипу до серійного виробництва протягом кількох місяців 2025 року. Однак захисту від балістичних ракет Україна так і не створила, тому ракети «Патріот» залишаються для неї питанням виживання.
«Наш меседж дуже простий, — сказав Зеленський. — Ми хотіли б тихо отримати ракети «Патріот», яких нам бракує, і передати їм відповідну кількість перехоплювачів».
Перешкоди на шляху до експорту
США нещодавно звернулися до України з проханням про «конкретну підтримку» проти «Шахедів» на Близькому Сході. Зеленський віддав наказ про розгортання українського обладнання та фахівців, хоча деталі залишаються засекреченими. Три українські виробники зброї також підтвердили інтерес з боку США та держав Перської затоки — ОАЕ, Бахрейну, Саудівської Аравії та Катару.
Утім аналітики застерігають: вихід на світовий ринок зброї — не така проста справа, як підписання контракту. «Торгівля зброєю — це неймовірно тонке та чутливе питання», — зазначає Євген Магда, виконавчий директор київського Інституту світової політики. За його словами, ринок перебуває під домінуванням США, а відкрити його лише завдяки переконливому бойовому досвіду — «наївне очікування». «Це потребує жорсткої, прорахованої дипломатичної гри», — додає він.
Українські виробники налаштовані оптимістично. Марко Кушнір, речник компанії General Cherry, зазначив, що їхній перехоплювач «Bullet» збив кілька сотень дронів «Шахед», а потужності дозволяють виробляти «десятки тисяч» перехоплювачів на місяць. Модель P1-Sun від Skyfall, надрукована на 3D-принтері, коштує близько $1 000, розвиває швидкість понад 300 км/год, а потужність виробництва — до 50 000 одиниць на місяць.
«Між серійно виробленою системою, доведеною в реальних бойових діях, і тим, що інші лише обіцяють розробити, — величезна різниця, — пояснює Олег Катков, головний редактор Defense Express. — Це як продати готовий будинок, а не просто цеглу».
Людська експертиза — найцінніший актив
Поки правова база для постачання техніки залишається невизначеною, найціннішим активом України є досвід операторів. Дрон-перехоплювач — не самостійний продукт: він має бути інтегрований у систему ППО разом із радарами, здатними виявляти цілі на великих відстанях. Підготовка іноземних операторів і адаптація тактики — не менш важливі, ніж сама техніка.
«Реальна, перевірена на практиці — а не лише на папері — експертиза існує лише в України», — наголошує Катков.
Готовність Києва відряджати фахівців за кордон є суттєвою стратегічною жертвою: кожен підготовлений військовослужбовець потрібен на власному фронті. «Надлишку особового складу у нас немає, — визнає Катков. — Проте є чітке розуміння того, що переваги такої співпраці можуть значно переважити ризики».
Джерело: Independent