Путін шукає нові важелі: від іранської кризи до України
Путін вміє знаходити можливості у кризах. Іранська війна, що розгортається, — черговий тому приклад.
Кремлівський лідер починав рік, демонструючи впевненість у кампанії з підкорення України — попри повільний поступ на полі бою. Однак адміністрація Трампа завдала удару по престижу Москви, відсторонивши президента Венесуели Ніколаса Мадуро — стратегічного партнера Кремля — внаслідок зухвалого рейду спецназу.
Коли у регіоні Перської затоки спалахнула нова війна, Путін спочатку виглядав у програші: американсько-ізраїльські удари вбили верховного лідера Ірану аятолу Алі Хаменеї — давнього союзника Росії — та знищили значну частину іранських військових об'єктів. Стратегічне партнерство Москви з Тегераном перетворилося на клаптик паперу.
Хаменеї — лише останній у ряду союзників Кремля, що впали. До нього — сирійський диктатор Башар аль-Асад у грудні 2024-го, потім Мадуро. Проте Путін, схоже, не відволікається від головного призу: ліквідації незалежної України.
У понеділок він поговорив телефоном із Трампом — вперше з грудня. Головною темою годинної розмови стала американсько-ізраїльська операція проти Ірану. Водночас торкнулися й України: за словами помічника Путіна Юрія Ушакова, американський президент «підтвердив свою зацікавленість у якнайшвидшому завершенні конфлікту шляхом укладення перемир'я».
Сам Трамп розставив акценти інакше. Коментуючи дзвінок, він зазначив, що Путін «хоче бути корисним» на Близькому Сході — але одразу додав: «Я сказав йому: ви могли б бути більш корисним, поклавши край українсько-російській війні».
Офіційно Росія засудила операцію. Путін висловив співчуття у зв'язку зі смертю Хаменеї, однак особисто критикувати Трампа утримується. «Пропонуючи відігравати конструктивну роль, Путін досягає своєї головної мети — лестити Трампові, залишатися в його ласці, — написала в X Ганна Нотте з Центру Джеймса Мартіна. — А це важливо з огляду на російські цілі в Україні».
Тло для цих маневрів — стрімка зміна в економічній ситуації Росії через нафтову кризу, пов'язану з фактичним закриттям Ормузької протоки. У понеділок ціна на нафту перевищила 100 доларів за барель; за прогнозами експертів, якщо збої тривають, до кінця березня вона може сягнути 150 доларів. Для Росії як великого нафтового експортера — це прямий прибуток.
Додатковий бонус: адміністрація Трампа тимчасово призупинила санкційний тиск на Індію — одного з найважливіших покупців російської нафти, — надавши її переробним підприємствам 30-денне звільнення від обмежень. Це значно полегшує збут російської сировини, яка нині простоює в морі. На нараді з ключовими радниками Путін виглядав піднесено: «Стабільність — це саме те, чим завжди відзначалися російські енергетичні компанії», — заявив він.
Є й інші важелі. Кілька осіб, обізнаних із даними американської розвідки, стверджують, що Росія передає Ірану відомості про переміщення американських активів у Перській затоці. Після початку кампанії Путін провів телефонні переговори з лідерами Бахрейну, ОАЕ, Катару та Саудівської Аравії — демонструючи роль незамінного посередника.
Аналітики звертають увагу на глибшу логіку. «Немає жодних доказів того, що Путін переймається втратою союзників — чи то Асада, чи Мадуро, чи Хаменеї, — написав у X Сем Грін, професор Королівського коледжу Лондона. — Трамп — це найбільший важіль Путіна над Європою. Він не зводитиме очей з м'яча».
Поки міжнародна увага прикута до Близького Сходу, Путін розраховує на те, що Захід відверне погляд від України, де бойові дії не вщухають. Російські дрони і ракети б'ють по українських містах — просто вже без перших шпальт.
Джерело: Egyptindependent