Право вето як зброя: як Рада Безпеки ООН руйнує міжнародний порядок
Кожне порушення міжнародного права відкриває шлях до наступного. Від Афганістану до Ірану, через Ірак, Лівію, Сирію, Україну, Газу і Венесуелу — межа між дозволеним і забороненим невпинно розмивається. Мовчазна співучасть Ради Безпеки ООН перетворилась на системну проблему: постійні члени використовують право вето і як щит, і як зброю, діючи всупереч Статуту ООН. За ними лишається слід смерті й руйнувань.
Ще донедавна робилися хоч якісь спроби надати інтервенціям видимість легітимності через схвалення ООН. Сьогодні відкрите застосування сили вже не намагається зберегти жодних приличностей. Обмежувачі багатосторонніх інститутів стають надто вузькими, щоб стримати гегемоністське суперництво великих держав.
Без багатостороннього підходу людство ризикує замінити недосконалу систему колективної безпеки жорстокою реальністю повсюдної незахищеності. Коли всі обмеження на застосування сили знімаються — запановує хаос.
Світ переживає найбільшу кількість збройних конфліктів від часів Другої світової війни. Невипадково це відбувається в момент, коли демократія опинилась на роздоріжжі. Екстремізм є водночас початковою і кінцевою точкою хибного кола: уряди, що дозволяють втягнути себе у війну через нетерпимість чи зарозумілість влади, сіють зерна образи, які дають сходи ненависті й насильства.
Технологічний прогрес подвійного призначення ставить перед людством гострі етичні запитання. Вибір військових цілей вже здійснюється штучним інтелектом — без жодних правових чи моральних параметрів. Принципи міжнародного гуманітарного права, зокрема розмежування між цивільними особами і комбатантами, перебувають під серйозною загрозою. Жінки й діти залишаються головними жертвами цієї колективної трагедії.
Джерело: Scmp