Поразка Мелоні на референдумі: як Трамп став тягарем для Італії
Джорджа Мелоні звикла долати перешкоди. Наймолодший міністр в історії Італії, перша жінка-прем'єр — і, попри постфашистське минуле, надійний союзник України та прагматичний партнер для лідерів ЄС. Саме тому поразка на конституційному референдумі виглядає особливо промовисто.
Цього тижня 53,2% італійців відхилили урядову реформу судової системи. Реформа передбачала повне розмежування кар'єр суддів і прокурорів, поділ Вищої ради магістратури (CSM) на дві частини і запровадження жеребкування при формуванні суддівських органів. Ухвалена парламентом за партійними лініями, вона від початку мала вузьку суспільну підтримку.
Мелоні розраховувала скористатися давнім невдоволенням суспільства — повільна й ненадійна судова система є болем для мільйонів італійців. Проте кампанія «за» не змогла переконливо довести, що реформа насправді пришвидшить і зробить справедливішою роботу судів. Натомість дискусія звелась до ключового питання: чи намагається уряд підпорядкувати собі прокуратуру? Більшість виборців вирішила, що — так.
Визначальну роль відіграв і фактор Трампа. Близькість Мелоні до американського президента — ідеологічна та стратегічна — має свою ціну. Рішення Трампа атакувати Іран і загроза нової економічної нестабільності мобілізували опозиційний електорат. Зближення з угорським лідером Орбаном — євроскептиком із сумнівними демократичними регаліями — також не зміцнило позиції прем'єра.
Географія результатів є красномовною: центральні регіони, традиційно ліві, і великі міста зафіксували найвищу явку. Помітною виявилась і мобілізація молоді — покоління, яке не вражене здобутками Мелоні і дедалі гостріше реагує на міжнародний курс уряду.
Поразка змушує прем'єр-міністра відкласти плани масштабнішого конституційного перетворення і позбавляє її вагомого здобутку для виборчої кампанії наступного року. Для інших правих лідерів Євросоюзу цей результат — чіткий сигнал: союз із Трампом може стати каменем на шиї, особливо якщо економічні наслідки іранської авантюри продовжуватимуть зростати.
Втім, Мелоні зберігає реальну політичну силу. Її коаліція не має стимулів розпадатися, а роздроблена опозиція залишається її головною перевагою. Удар — відчутний. Але не нокаутуючий.
Джерело: Theguardian