Пакистан на межі: нафта по $150, закриті порти і тиск МВФ
Ціна нафти для Пакистану цього тижня перевищила історичний пік 2008 року. Обидва еталони — Dubai та Oman — перетнули позначку $150 за барель. Відтоді Dubai скоригувалась приблизно до $120, тоді як Oman залишилась на підвищеному рівні.
Остання корекція паливних цін від 13 березня зафіксувала їх на попередньому рівні: уряд вирішив поглинути удар від подорожчання після підвищення на 55 рупій за літр від 6 березня. За директивою Офісу прем'єр-міністра, лише на підтримку цих обмежень протягом семи днів — з 14 по 20 березня — піде орієнтовно 23 мільярди рупій.
Це колосальна сума. Пік подорожчання настав уже після оголошення обмежень, тож до найближчої п'ятниці доведеться або виділити ще більше коштів, або оголосити чергове масштабне підвищення. Ще минулої п'ятниці планувалося підвищення на 75 рупій за літр на дизель і на 50 рупій — на бензин, понад вже застосоване підвищення від 6 березня. Якщо обмеження скасують і весь тягар перекладуть на споживача, можна очікувати тризначних цифр зростання. Будь-який уряд вагатиметься перед таким рішенням.
Підтримувати цінові обмеження тривалий час не вдасться: Пакистан перебуває під програмою МВФ і мусить пояснювати, як фінансуватиме ці витрати. Десятки мільярдів рупій на тиждень швидко перетворюються на сотні мільярдів. Саме так сталося у 2022 році, коли уряд Імрана Хана намагався утримати ціни на тлі спіралі, спричиненої війною в Україні. Тоді нафта сягала $120 за барель — значно нижче від нинішнього порогу.
Наступна загроза — дефіцит дизельного палива та ризик кризи добрив через зупинку газопостачання. Криза добрив поки що не є критичною: наступний пік попиту очікується лише після червня, для бавовняного врожаю. Однак будь-які оптимістичні прогнози наразі передчасні.
Дефіцит дизелю викликає серйозне занепокоєння. З липня по січень 2025–2026 фінансового року в країні споживалося понад 4,2 мільйона тонн дизельного палива: 1 мільйон тонн — імпортованого, 3,3 мільйона тонн — виробленого на місцевих заводах. Якщо імпорт різко скоротиться, заводам доведеться нарощувати виробництво, щоб забезпечити запаси під час сезону збирання пшениці. За галузевими джерелами, заводам вже дано вказівку зосередитись на дизельному та авіаційному паливі.
Удар по комерційному судноплавству є колосальним і незаслужено залишається поза увагою. Порти Перської затоки завжди слугували ключовими транзитними вузлами для пакистанської торгівлі: дві третини експорту транзитують через них на шляху до ЄС та Північної Америки. З початку конфлікту комерційне судноплавство фактично зупинилось у всіх портах за Ормузькою протокою — щонайменше 10 днів без жодних експортних відправлень. Фактично закриття цих портів розкололо світову торгівлю навпіл.
Постраждало постачання промислової сировини: фармацевтична галузь уже відчула наслідки, різко скоротився імпорт пластику та інших матеріалів. Якщо закриття портів затягнеться, дефіцит сировини може призвести до зупинки підприємств — якщо тільки вони не знайдуть альтернативних джерел зі Сходу.
Поки що грошові перекази залишаються стабільними — принаймні за словами кількох представників банківської галузі. Тривожних сигналів у цій сфері поки немає, і залишається сподіватися, що ця тенденція збережеться до кінця місяця.
На Пакистан чинитиметься тиск із метою втягнути його у конфлікт: Саудівська Аравія має з ним угоду про взаємну оборону та значний важіль впливу через депозит у $3 мільярди, пролонгований у грудні. Цей депозит містить опціон на вимогу — емітент може вимагати погашення, якщо програма МВФ зайде у глухий кут. Третій перегляд програми досі не завершено, і уряду швидше за все доведеться надати переконливіші прогнози щодо зовнішнього сектору та план надходжень на решту фінансового року.
Якщо геополітичні примуси почнуть відігравати роль, простір Пакистану для дистанціювання від конфлікту звузиться. Найважливіше — будь-якою ціною не допустити втягнення країни у бойові дії.
Джерело: Dawn