Невидима ціна: як конфлікт на Близькому Сході б'є по клімату
Від авіаційного палива під час бомбардувань до їдкого диму від палаючих нафтових сховищ — конфлікт на Близькому Сході завдає значної шкоди природі та клімату. Екологічні наслідки воєн, за словами експертів, нерідко залишаються поза увагою світової спільноти.
Лише використання військової техніки викидає мільйони тонн парникових газів в атмосферу. Бенджамін Неймарк з Лондонського університету Квін Мері зазначив, що американські та ізраїльські літаки витрачають колосальну кількість пального, щоб досягти Перської затоки й здійснювати бойові вильоти над Іраном.
«Військово-морський флот США має значний флот, який певний час діятиме у віддалених районах, — зазначив Неймарк в інтерв'ю AFP. — Велика кількість американських військових потребує харчування, житла та цілодобової роботи. Ці плавучі міста — всі споживають енергію».
Частково вона надходить від забруднюючих довкілля дизельних генераторів — навіть попри те, що більшість великих авіаносців працюють на ядерній тязі, яка генерує значно менше викидів, ніж викопне паливо. Проте багато експертів враховують усе — від виробництва озброєнь та вибухівки до зусиль з повоєнної відбудови — оцінюючи сукупний екологічний вплив збройних конфліктів.
Згідно з дослідженням, опублікованим у рецензованому журналі One Earth, конфлікт у Газі спричинив утворення близько 33 мільйонів тонн CO₂-еквіваленту — стільки, скільки щорічно викидає невелика країна на кшталт Йорданії. За деякими оцінками, війна в Україні спричинила понад 300 мільйонів тонн додаткових викидів — що відповідає річному обсягу Франції.
Кліматична ціна Ормузької протоки
Цей конфлікт розгортається біля Ормузької протоки — ключової артерії для транспортування нафти і газу на світові ринки. Судна, що перевозять ці легкозаймисті вантажи, разом із нафтовими і газовими переробними заводами та сховищами в регіоні, «всі є мішенями» у цій війні, підкреслює Неймарк.
«Ми вже бачили, як значну кількість нафтопереробних заводів узято під удар. Ці токсичні пожежі смертоносні й мають серйозні кліматичні наслідки», — наголосив він. Показовий приклад — нафтові свердловини, підпалені в Кувейті у 1990-х роках: їх гасили місяцями, і вони вивільнили від 130 до 400 мільйонів тонн CO₂-еквіваленту.
Починаючи з кінця лютого, конфлікт призвів до стрімкого зростання цін на нафту й повернув у дискусію питання глобального переходу до чистих джерел енергії. Андреас Рудінгер з Інституту сталого розвитку та міжнародних відносин зазначив, що економічні побічні ефекти війни ставлять перед політиками вимогу «знизити тиск цін на шкоду кліматичним заходам».
Брюссель зіткнувся з тиском щодо пом'якшення правил торгівлі викидами у відповідь на зростання цін на енергоносії. Проте є й парадоксальний позитив, визнає Рудінгер: «З суто економічної точки зору зростання цін на викопне паливо робить рішення у сфері декарбонізації та електрифікації привабливими».
Ризики забруднення для мільйонів людей
Окрім кліматичних загроз, удари по безпеці енергетичної інфраструктури, нафтових танкерах і військових об'єктах забруднюють повітря та воду, поширюючи надзвичайно токсичні хімічні речовини на великі відстані. Атаки на паливні склади в Тегерані занурили столицю в темряву, тоді як отруйні чорні хмари піднімалися від палаючих об'єктів.
«Ми лише дряпаємо поверхню, але вже бачимо, що в Ірані та сусідніх країнах є сотні пошкоджених об'єктів, які становлять ризики для людей і навколишнього середовища», — застеріг Дуґ Вейр, директор Обсерваторії конфліктів та довкілля. Особливу стурбованість, за його словами, викликають пошкоджена нафтова інфраструктура, військові об'єкти та вразлива морська екосистема Перської затоки.
Джерело: Dawn