МВФ у ролі співучасника: як Фонд утримує Пакистан у кризі
Погане управління країною з боку пакистанської правлячої еліти регулярно ввергає її в кризи — не лише політичні, а й економічні. Наслідком стали 25 звернень до МВФ. Але кожна взаємодія з Фондом лише поглиблювала структурні проблеми, замість того щоб відкрити шлях до сталого зростання.
Найсвіжіший приклад — поточна програма, в рамках якої МВФ схвалив марнотратні бюджетні витрати уряду, перекладаючи весь тягар коригування на звичайних пакистанців. Поряд із цим Фонд неодноразово потурав порушенням у сфері структурних та інституційних реформ, не виконавши свого базового обов'язку — дбати про добробут рядових громадян країни-члена.
З 2023 року під егідою МВФ Пакистан здійснив найбільше бюджетне коригування в своїй історії — сукупно на 5,6% ВВП. Однак 73% цього коригування забезпечено за рахунок податкових заходів, і непропорційно важкий тягар ліг на плечи формальних підприємств, найманих працівників і менш заможних верств — через паливні збори та непряме оподаткування.
Водночас марнотратні витрати уряду МВФ фактично проігнорував. Зведені державні видатки зросли на 60% у номінальному вираженні (ФР2023–ФР2026 за бюджетом). Невідсоткові видатки збільшилися на 70%, витрати на персонал — з 3,7 до 5,9 трлн рупій (+59%). Видатки на розвиток, рясно просочені політичним патронатом, зросли на 64%. Значна частина державних витрат з 2022 року мала характер політичних підкупів різних груп інституційної підтримки. Для порівняння: в рамках програми бюджетної економії в Греції після 2009 року зайнятість у держсекторі скоротилася на 20%, а зарплати та пенсії — на 15–40%.
Результати не змусили себе чекати. Поєднання масштабної мобілізації податків, скорочення субсидій і девальвації рупії штовхнуло 114 мільйонів пакистанців (44,7% населення) за межу бідності — за оцінкою Світового банку станом на червень 2025 року. Рівень безробіття досяг 18,8 млн осіб, причому щонайменше 6,7 млн безробітних — молодь. Реальна заробітна плата репрезентативної вибірки категорій працівників скоротилася на 27% з березня 2022 року.
Це не технократична халатність — це свідомий і політично вмотивований крок. МВФ перевіряє й затверджує зведену бюджетну структуру та основні видаткові конверти. Надавати імунітет бюджетному марнотратству, одночасно наглядаючи за програмою «економії», — це вже нагадує співучасть. Фонд відіграє важливу роль як інструмент зовнішньополітичних інтересів США, і у випадку Пакистану — так само як Єгипту чи Іраку після 2003 року — він діяв у ролі легітимізатора системи та підтримки режиму.
Окремої уваги заслуговує формування наративу. МВФ послідовно акцентує увагу навіть на мляво-теплих успіхах, водночас применшуючи провали за ключовими зобов'язаннями. Людська ціна програмних умов — зокрема суттєве зростання рівня бідності — згадується лише побіжно. Унікальне ставлення до Пакистану контрастує з підходом Фонду до діагностичних звітів щодо управління, наприклад, Шрі-Ланки та України, де в умови програми було включено чіткий план дій з конкретними термінами.
Важливо розрізняти: рецидивні звички Пакистану як хронічного «пацієнта» — це одне, а обов'язок МВФ як «лікаря» дбати про добробут країни — зовсім інше. Так, Пакистан несе відповідальність за майже 35 років під опікою Фонду. Але рецепти МВФ, їх послідовність, численні корупційні та інституційні реформи, що так і не були включені до програм, а також неодноразові поступки порушили основоположний принцип primum non nocere — «перш за все, не нашкодь».
Пакистан несе провину за те, де опинився. Але МВФ поділяє цю провину через дії та бездіяльність — за те, що утримує країну в цьому стані.
Автор був членом кількох консультативних рад з економічних питань при різних прем'єр-міністрах.
Джерело: Dawn