Іранська війна і простір для маневру Москви
Майже три тижні запеклих авіаударів США та Ізраїлю — і тегеранський уряд, найближчий партнер Росії на Близькому Сході, опинився на межі краху. Регіональну політику перекроєно, а Москва здебільшого безпорадно спостерігає збоку. Проте Кремль не в усьому незадоволений.
«Це ускладнює безпекову та економічну ситуацію для Європи і відволікає Трампа від України — усе це відчувається як значне розширення простору для маневру Москви», — каже Сем Грін, професор російської політики в Королівському коледжі Лондона. На його думку, саме це «підживлює вітер у вітрила Путіна».
Нафта як ключова змінна
Експорт нафти та газу живить тотальну війну Росії проти України вже п'ятий рік. Війна проти Ірану підштовхнула ціни на нафту вгору — а це більше грошей для Москви і для фронту. Для Путіна це бажаний розвиток подій: російська економіка кволіє і може сповзати в рецесію.
«Високі ціни на енергоносії можуть не просто стати рятівним колом, але й починають підривати єдність країн, що підтримують Україну», — зазначає Катя Беґо з Chatham House. Якщо енергетична криза затягнеться, дедалі більше європейських лідерів можуть наслідувати позицію Угорщини та Словаччини.
На тлі незадоволення американців зростанням цін на бензин адміністрація Трампа видала санкційне звільнення, яке дозволяє купувати частину російської нафти з танкерів по всьому світу. Міністр фінансів Скотт Бессент запевняє, що захід «точково спрямований» і не надасть «суттєвої фінансової вигоди» Москві. Білий дім від коментарів відмовився.
«Ідеальний сценарій для Москви — не швидка перемога і не катастрофа, а конфлікт помірної тривалості, що підтримує ціни на нафту на високому рівні», — написала в X Александра Прокопенко, колишня радниця Центробанку Росії.
Виснаження зброї — виснаження України
Одна з головних причин, чому Україна тримається проти чисельнішої армії, — це західна зброя, насамперед американські системи ППО. Проте по всьому Близькому Сходу США та їхні союзники стрімко витрачають зенітні ракети й засоби боротьби з дронами. За словами Зеленського, країни Перської затоки за три дні випустили понад 800 ракет Patriot американського виробництва.
«Для Путіна тривала війна в Ірані — це плюс. Крім впливу на ціни на енергоносії, це означає виснаження американських резервів і виробників систем ППО. Отже, у нас — виснаження ресурсів», — заявив президент Зеленський в інтерв'ю BBC.
Тим часом мирні переговори зайшли в глухий кут. Минулого тижня кремлівський емісар Кирило Дмитрієв прилетів до Флориди на зустріч зі спецпосланником Стівом Уіткоффом і Джаредом Кушнером. Дмитрієв описав переговори як «продуктивні» — через два дні США видали санкційне звільнення щодо російської нафти.
Вплив у занепаді
Найбільша негативна змінна для Кремля — втрата регіонального впливу. Після краху режиму Асада в Сирії у грудні 2024-го та захоплення Мадуро американським спецназом у Каракасі Москва вкотре не змогла захистити союзника.
«Це ще один режим в орбіті Кремля, що опиняється під потенційно екзистенційним тиском», — каже Беґо. «Вплив Росії на Близькому Сході, схоже, перебуває в постійному занепаді — і Москва має вкрай обмежені можливості щось із цим вдіяти», — додає Марія Єнквіст зі Шведського агентства оборонних досліджень.
Росія не повністю залишила Тегеран: за повідомленнями, Москва надає розвідувальні дані, що допомогло Ірану вражати такі цілі, як резиденція ЦРУ в Ер-Ріяді. Але загальна картина однозначна: ці події «підриватимуть впевненість партнерів Москви в Росії як постачальнику будь-чого корисного для них».
Джерело: Rferl