Іран в ізоляції: чому Китай і Росія залишили Тегеран наодинці
З 28 лютого Іран перебуває під ударами Ізраїлю та Сполучених Штатів в рамках операції «Люта епопея». Вже в перші години загинув верховний лідер Алі Хаменеї. Задекларована мета — ослабити або повалити режим мулл, що при владі з 1979 року. Але хто прийде на допомогу Тегерану? Практично ніхто.
Дональд Трамп непохитно стоїть поруч із Беньяміном Нетаньягу — так само, як і під час 12-денної війни в червні 2025 року. Натомість союзники Ірану один за одним виявляються або ослабленими, або незацікавленими у прямому зіткненні.
Регіональні проксі: виснажені і ослаблені
Шиїтська вісь, на яку Тегеран спирався роками, тріснула. Сирія Башара аль-Асада впала першою — у грудні 2024 року під натиском угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам». Новий перехідний президент Ахмад аш-Шараа вже звернувся до Вашингтона з проханням зняти санкції — а не до Тегерана.
Ірак, де діють численні проіранські збройні формування, теж не бажає втягуватись у протистояння. «Роки воєн вичерпали потенціал для участі в конфлікті з Ізраїлем», — зазначає близькосхідний аналітик Міріам Бенраад. Країна приймає американські бази й зосереджена на власному відновленні.
ХАМАС, що до 2023 року контролював Газу, цілковито підірваний після 7 жовтня. «Хезболла» — головний проксі Ірану — зазнала нищівних ударів: у вересні 2024 року ізраїльська розвідка одночасно підірвала тисячі пейджерів бійців руху — 42 загиблих, близько 3 500 поранених. Невдовзі авіаудар Ізраїлю забрав життя лідера «Хезболли» Хасана Насралли. Єменські хусити зберігають певний потенціал, але він залишається обмеженим. Після загибелі Хаменеї «Хезболла» заявила про нові ракетно-дронові удари по Ізраїлю — той відповів у тій же мірі.
Китай: стабільність понад усе
Китай «рішуче засудив» загибель Хаменеї, назвавши її грубим порушенням суверенітету Ірану, і закликав до негайного припинення вогню. Пекін ще до початку ударів попросив своїх громадян залишити країну. Але далі слів справа не пішла.
«Китай займає вкрай особливу позицію на Близькому Сході — він підтримує добрі відносини з усіма державами регіону, зокрема з Ізраїлем у технологічній сфері», — пояснює Марк Жюльєн, директор Азійського центру ІФРІ. Втручатися означає ризикувати відносинами з країнами Перської затоки і ставити під загрозу нафтопостачання: 80% іранського нафтового експорту іде саме до Китаю.
Крім того, Пекін бачить в Ірані потенційний хаб своїх «нових шовкових шляхів» і кровно зацікавлений у регіональній стабільності. Додайте до цього тайванське питання — і стає зрозуміло: ризикувати заради Тегерана не в китайських інтересах.
Росія: поглинута Україною
Росія — другий «союзник» Ірану — також повністю зосереджена на власній війні. «Україна повністю поглинула пріоритети Росії у сфері зовнішньої політики та оборони», — констатує Ігор Делануа, асоційований дослідник IRIS.
Путін назвав загибель Хаменеї цинічним порушенням міжнародного права і закликав до припинення вогню — але через посередників: Катар і ОАЕ. Показово, що саме іранський міністр закордонних справ першим зателефонував Лаврову, коли бомбардування вже почалися.
«Окрім засуджень і дипломатичної підтримки, Росія не може зробити майже нічого, — підкреслює Делануа. — І навіть без українського фронту важко уявити, як Москва могла б протистояти американсько-ізраїльській операції такого масштабу». Кремль також не може дозволити собі конфронтацію з Вашингтоном — він потребує підтримки Трампа в переговорах щодо України.
Невидима допомога: розвідка, зброя і вето в ООН
Жодного зобов'язання про взаємну оборону — ні з боку Китаю, ні з боку Росії — не існує. Іран і Китай є стратегічними партнерами, але не союзниками. Угода про всебічне стратегічне партнерство між Москвою та Тегераном, підписана в січні 2025 року, теж не містить аналога статті 5 НАТО.
Певна прихована підтримка, утім, цілком можлива. «Це може бути розвідка, елементи радіоелектронної боротьби, кібероперації», — припускає Делануа. Пекін, своєю чергою, вже «масово переозброїв» Іран після червневої 12-денної війни — передавши складне озброєння та компоненти для відновлення виробництва дронів і ракет.
Нарешті, і Китай, і Росія зберігають право вето в Раді Безпеки ООН. «Вони можуть відстоювати там інтереси Ірану або виступати за припинення бойових дій», — зазначає іраніст Бернар Уркад з CNRS. Якщо, звісно, міжнародне право ще матиме реальну вагу.
Джерело: Bfmtv