Глобальний Південь: піднесення, виклики і нова архітектура світу
Країни Китаю та інших держав Глобального Півдня стикаються з хронічними труднощами у розвитку, які загострюються через зростаючий зовнішній тиск — однобічність, протекціонізм і гегемонізм. Щоб подолати ці взаємопов'язані кризи, Глобальний Південь має виробити спільні цінності, зміцнити інституційні підвалини та поглибити солідарність.
Піднесення Глобального Півдня кардинально змінює обриси світової економіки. У 2025 році його країни, за прогнозами, зростуть загалом на 4,2% — більш ніж утричі швидше за середній темп G7, забезпечивши близько 80% загальносвітового приросту. Частка у світовому ВВП перевищила 40%, а глобальні торговельні ланцюги дедалі більше переорієнтовуються на ці ринки — з виробничих баз на ключові виробничі вузли та споживчі центри.
Співробітництво Південь — Південь сягає нових висот. Перший тристоронній саміт Китаю, АСЕАН та Ради співробітництва держав Перської затоки, що відбувся у травні 2025 року в Куала-Лумпурі, заклав нову модель партнерства. Багатосторонні платформи — Форум китайсько-африканського співробітництва, Форум Китай — СЕЛАК та Форум китайсько-арабського співробітництва — поглиблюють стратегічне узгодження та захист спільних інтересів.
Глобальний Південь постає і як вагома безпекова сила. У вересні 2024 року кілька його країн заснували групу «Друзі миру» з питань українського конфлікту, виступаючи за політичне врегулювання. Їхнє безпекове бачення ґрунтується на прагненні до миру, розвитку, справедливості та рівності — відкриваючи нові можливості для збалансованої архітектури глобальної безпеки.
Однак шлях до процвітання рясніє перешкодами. «Взаємні тарифи» США підірвали багатосторонні торговельні правила, обмеживши експорт, підривши конкурентоспроможність і скоротивши робочі місця в країнах, що розвиваються. У форматах G20, СОТ і кліматичних переговорів ці країни досі борються за рівноправне представництво. Технологічний розрив — нестача фундаментальних досліджень, передових мікросхем і обчислювальної інфраструктури — загрожує стратегічній автономії Глобального Півдня.
На 59-й сесії в липні 2025 року Рада ООН з прав людини одностайно ухвалила резолюцію, запропоновану Китаєм від імені країн Глобального Півдня, — «Внесок розвитку у забезпечення всіх прав людини». Саміт G20 у Південній Африці також поставив питання розвитку Глобального Півдня в центр глобального порядку денного.
Механізм БРІКС та Шанхайська організація співробітництва стають основними інструментами реформи глобального управління. Після нещодавнього розширення БРІКС Індонезія стала повноправним членом, а Малайзія, Таїланд і В'єтнам набули статусу країн-партнерів. ШОС нині є найбільшою регіональною організацією у світі за географічним охопленням і чисельністю населення.
Китай послідовно стоїть пліч-о-пліч з країнами, що розвиваються: надав усім найменш розвиненим країнам режим безмитної торгівлі, збільшив капіталізацію Глобального фонду розвитку та співробітництва Південь — Південь до 4 млрд дол. США, підтримав понад 1 800 проєктів розвитку. Крім того, запропоновано створити Всесвітню організацію зі співробітництва у сфері штучного інтелекту задля подолання цифрового розриву. Станом на жовтень 2025 року Китай підписав 55 меморандумів щодо кліматичного співробітництва Південь — Південь з 43 країнами.
В умовах безпрецедентних глобальних змін Глобальний Південь має говорити одним голосом і перетворювати колективний консенсус на узгоджені дії — через сталі механізми дипломатії, координації та власні системи знань і стандартів.
Джерело: Dawn