Бєлгород під ударами: регіон, який спростовує міф про «народну війну»
Четверо жінок загинули в селі Смородине Бєлгородської області після вибухів поблизу кордону з Україною. Губернатор В'ячеслав Гладков повідомив про удар по «соціальному об'єкту». Для прикордонного регіону такі зведення давно стали буденністю.
Українські сили дедалі частіше атакують сам Бєлгород — місто за 34 кілометри від кордону, — а також навколишні села. Під приціл потрапляють військові об'єкти та енергетична інфраструктура. Зброя з українського боку значно менш руйнівна, ніж та, якою росіяни атакують Харківщину далекобійними ракетами та важкими планувальними бомбами. Але й від неї гинуть мирні жителі.
На цьому тлі виникає разюче протиріччя. Політичні яструби на кшталт Дмитра Медведєва наполягають, що «спеціальна військова операція» — це «народна війна», яка потребує зусиль усієї країни. Але Кремль усіляко тримає війну подалі від власного народу: замість примусової мобілізації — фінансові стимули для добровольців. Москва та Санкт-Петербург цієї війни не відчувають. Бєлгород — відчуває щодня.
За даними губернатора, область щодня атакують до 150 українських безпілотників. Після потужних ударів по енергетичній інфраструктурі на початку січня понад 500 тисяч мешканців залишились без електрики, тепла та газу. У березні обстріли тривали — і відключення повторились. Гладков визнав відкрито: інфраструктура пошкоджена настільки, що відновити її на 100 відсотків уже неможливо.
Хто може — тікає. Частину мешканців влада евакуювала з безпосередньої прикордонної зони. Решта виїжджають самостійно — до Підмосков'я, до Сибіру. Щороку регіон залишають щонайменше 30 тисяч осіб — вдвічі більше, ніж до повномасштабного вторгнення. Від лютого 2022 року Бєлгородщину покинули не менш як 4,5 відсотки її мешканців. Теза Медведєва про «народну єдність» виглядає на цьому тлі як порожня декларація.
Замість підземних укриттів влада натягнула над містом протидронові сітки і розставила бетонні схованки — приблизно розміром з автобусну зупинку. Від прямого влучання вони не рятують. Аналітик відкритих джерел Руслан Лєвієв пояснює байдужість Кремля прямо: влада дбає лише про безпеку «політично важливих населених пунктів». Бєлгородщину фактично використовують як буфер протиповітряної оборони — область лежить на шляху українських дронів, що летять у бік Москви.
До повномасштабної агресії кордон між двома країнами був відкритим. Люди їздили з села до села заправитись або за дешевими покупками, спілкувались суржиком, мали більше спільного, ніж відмінного. Те, що відбувається в регіоні, — це глибока травма і для тих, хто залишився. Агресивна війна Путіна перетворила сусідів на ворогів і залишила цілий регіон наодинці зі своїм болем.
Джерело: Welt