Близькосхідне безумство і довга тінь над Африкою
Африка перебуває поза зоною досяжності бомб і ракет американсько-ізраїльської війни проти Ірану, але довгострокові наслідки конфлікту для континенту аж ніяк не далекі. Як і зростання цін на продовольство внаслідок російсько-української війни, примхи нинішньої Перської кризи теж дадуться взнаки. Історія — свідок.
Хто міг повірити, що після того, як США та їхні союзники зруйнували Ірак у пошуках зброї масового знищення, якої так і не знайшли, — історія повториться як фарс? Через 35 років після «Бурі в пустелі» Вашингтон розпочав нову доленосну війну — цього разу навіть без формальності у вигляді резолюцій ООН.
Крихкий режим припинення вогню з жовтня 2025 року не зупинив загибелі близько 600 палестинців від рук ізраїльських сил. Спустошення Гази переросло у конфлікт малої інтенсивності: сотні тисяч палестинців ютяться в таборах для біженців, поки Ізраїль розширює свої угіддя на окупованих територіях.
Незавершені справи
Поки Газа залишається незавершеною справою, атаки на Іран і одночасні удари по Лівану спровокували регіональний конфлікт. Іран завдає ударів по американських об'єктах у регіоні, а зведення цивільних жертв до рівня «супутніх втрат» стало новим моральним мінімумом для всіх причетних.
Лише відмова кількох традиційних союзників приєднатися до наступу проти Ірану дає слабкий промінь надії. Режим припинення вогню в Газі виглядає тепер лише фасадом для виграшу часу, поки Трамп і Нетаньягу у змові відкривали нові фронти кривавих авантюр на всьому Близькому Сході.
Усе ще у гонитві за Нобелем?
Який сенс у Раді миру, наспіх утвореній під керівництвом Трампа, якщо світ занурюється в нову — ширшу й потенційно руйнівнішу — війну ще до того, як вона повноцінно запрацювала? Той, хто картав Байдена за розгортання російсько-української війни і мріяв про Нобелівську премію миру, за рік взяв у приціл сім країн — і перелік не вичерпано.
Трамп загнав нафтозбагачених шейхів Аравійської затоки до своєї ради з багатомільярдним бюджетом і тактично ізолював Іран, вдаючи, що веде переговори щодо запобігання ядерній програмі країни. Те, що він паралельно засуджував розгони протестувальників у Тегерані, поки Ізраїль нарощував експансію на окупованих територіях, — відверте лицемірство. Але коли сила є правом, подібне нікого не цікавить.
Що це означає для Африки
Як і попередні війни в Перській затоці, нинішня несе серйозні економічні ризики для Африки — насамперед для таких виробників нафти, як Нігерія, Ангола, Алжир і Лівія. Перебої в роботі Ормузького протоки, через який проходить 20 відсотків світового нафтового судноплавства, можуть спричинити стрибок цін на енергоносії: виробники отримають більші доходи у короткостроковій перспективі, проте на континенті розігріється інфляція й зростуть витрати на імпорт.
Автор — ветеран «Бурі в пустелі» — нагадує: під час тієї війни Нігерія спостерігала, як ціни на сиру нафту злетіли з 17 до майже 40 доларів за барель, принісши від 12 до 12,5 мільярда доларів так званої «нафтової манни». Сьогоднішні потрясіння можуть виявитися серйознішими для світу, який досі оговтується від наслідків COVID-19 і триваючої війни в Україні.
Окрім нафти, переключення уваги США може негативно вплинути на боротьбу з тероризмом у Сахелі та Африці на південь від Сахари — зокрема на двостороннє співробітництво у протидії повстанству в Нігерії. Справжнє занепокоєння для Африки — той факт, що США, які претендують на роль зразка вільного світу, стають його головним постачальником конфліктів.
У Перській затоці пролунали бомби — але пил і осколки розлітаються по всьому світу. І в цьому чимала заслуга ефективної співпраці підпалювачів війни у Вашингтоні та Тель-Авіві.
Азу Ішієквене — головний редактор видання LEADERSHIP і автор книги «Писати для медіа та монетизувати це».
Джерело: Premiumtimesng